Гарріс атакувала, тоді як Трамп намагався вийти з ситуації – Хара про дебати президентських кандидатів у США 11.09.2024.
Ілюстраційний фотомонтаж Суспільного.
Трамп "силався уникнути труднощів", але Гарріс його "припинила" під час дебатів.
Що ви думаєте про дискусії?
Дебати виявилися справжнім випробуванням, адже попередні зустрічі між Джозефом Байденом і Дональдом Трампом не принесли успіху чинному президенту. Як зазвичай, прихильники кожного з кандидатів стверджують, що їхній улюблений політик виступив найкраще, "запалив атмосферу" та подібне. Сьогодні вранці я ознайомився з пресою, і, наприклад, Financial Times провело опитування, згідно з яким 86 % читачів підтримують Камалу Гарріс, а лише 14 % - Трампа. Ще один цікавий аспект: Камала Гарріс випередила Трампа на 6 пунктів серед тих, хто робить ставки на дебати та політичні події. Акції соціальної мережі Трампа Truth Social також зазнали падіння на 7 центів. Однак, слід зазначити, що ці оцінки, швидше за все, є емоційними і не обов'язково трансформуються у голоси на виборах у листопаді.
Цікаво, що напередодні дебатів демократи висловили бажання внести зміни до одного з правил. Вони пропонували, щоб мікрофони не вимикалися під час виступу кандидата, що дозволило б робити коментарі. Це рішення мало на меті дати можливість Трампу проявити свій звичний стиль, який супроводжується хаосом і емоційними коментарями з приводу політичних питань, що, в свою чергу, могло б створити більш вигідні умови для Каміли Гарріс. Проте республіканці не підтримали цю ініціативу, залишивши все на місцях.
Кандидати на пост президента США Дональд Трамп і Камала Гарріс обмінюються рукостисканнями, піднімаючись на свої трибуни для участі в президентських дебатах, що проходять на телеканалі ABC у Філадельфії 10 вересня 2024 року. REUTERS/Brian Snyder
Серед основних питань, які нас цікавлять, - це Україна та міжнародна політика. Проте для американців це були історичні дебати. Камала Гарріс підійшла до Дональда Трампа та потиснула йому руку, представившись. Це була їхня перша зустріч. Обговорювалися також питання абортів, що є особливо чутливим для Трампа. Він намагався уникнути прямої відповіді, але Гарріс запитала його, чи підпише він вето, якщо Конгрес США ухвалить закон про заборону абортів. Його мовчання стало, безумовно, сигналом для американських жінок. Цікаво, що команда Гарріс з'ясувала, що 70% донатів під час дебатів надійшли від жінок, тому Камала, звичайно, намагається орієнтуватися на цю аудиторію.
"Неважливо, яке уявлення про ці дебати мають американці. Ці емоції в подальшому не перетворюються на голоси на виборах."
Де саме межує розважальна складова дебатів із їхньою політичною суттю? Як, на вашу думку, дебати вплинуть на підсумки голосування?
Ви абсолютно праві. У США існує система непрямих виборів, де зареєстровані виборці фактично передають свої голоси виборникам, які потім голосують від їхнього імені. Результати виборів у США визначаються двома основними факторами. По-перше, це так звані "гойдалки" штати, які можуть підтримувати республіканців в один момент, а в наступному - демократів. По-друге, важливу роль відіграють незалежні кандидати, які можуть мати симпатії до республіканців у певних питаннях, а в інших - до демократів.
Нам, за великим рахунком, байдуже, що думають про ці дебати всі американці. Ці емоції потім не будуть конвертовані в самі вибори, тому опитування та інше - це лише індикатори. Якщо є великий розрив у думці, цифрах, то, можливо, це щось може сказати. Проте ці вибори важливі тому, що як і під час виборів 2016 року, очевидною є велика поляризація американського суспільства. Республіканці та велика їх частина пішли в дуже правий бік, вони радикалізувалися і з точки зору своїх поглядів. Також важливим моментом є те, що є реальні проблеми, а є - вигадані. Зокрема, одна з пʼяти тем, які обговорювалися, - це буцімто мігранти в Америці їдять своїх домашніх улюбленців. Це теорія змови, яку почали розповсюджувати минулого тижня, і Трамп про це сказав. Також цікавим моментом на цих дебатах були так звані "фактчекери" - люди, які дивляться на заяви кандидатів, а потім перевіряють їх одразу в ефірі і кажуть, чи це відповідає дійсності. Так от, зрозуміло, що гаїтянці не їдять котів в Америці. Але це було зроблено конспірологами тому, що Каміла Гарріс має змішає расове походження - її батько з Ямайки, і тут для улюбленців Ку-клукс-клану це додатковий сигнал, що нам такий кандидат не потрібен.
Афганістан: спільна тінь на управлінні як адміністрації Байдена, так і Трампа.
Тут питання в тому, що емоційний удар від брехні часто сильніший, ніж спростування від фактчекерів. Маніпулятори цим, я так розумію, успішно користуються.
Давайте згадаємо про Віктора Ющенка та його "три сорти України". Цей вислів став символом чорної антиреклами, яка використовувалася проти нього, зокрема, російськими політтехнологами, що працювали на Віктора Януковича під час президентських виборів 2004 року. Ми стали свідками цього явища на власному досвіді, і, на жаль, воно може повторитися. Людина — це істота, що керується емоціями, і тільки деякі можуть протистояти маніпуляціям, завдяки своїй стійкості. Є багато людей, які досі не визначилися, що саме хочуть почути від кандидатів щодо майбутнього. Цікаво порівняти підходи Камали Гарріс і Дональда Трампа. Трамп намагався звинуватити Гарріс, прив’язуючи її до політики Байдена та його невдач. Особливо це стосується ситуації в Афганістані, де адміністрація Трампа колись вирішила вести переговори з Талібаном, внаслідок чого було звільнено тисячі ув'язнених. Це стало серйозним негативом для всіх. Незважаючи на це, Трамп намагався перекласти провину на Гарріс за рішення Байдена вивести війська з Афганістану, що призвело до загибелі 13 американських солдатів. Обидва випадки є плямами для обох адміністрацій, але Трамп намагався використати цю ситуацію в свою користь. Камала Гарріс, на мою думку, вдало відповіла на ці атаки, підкресливши, що чотири президенти обіцяли вивести війська з Афганістану, але лише Джо Байден реалізував цю обіцянку. Американське суспільство і політична еліта досі переживають травму від кампаній в Афганістані та Іраку, які почалися після 11 вересня. Хоча Афганістан спочатку виглядав як легітимна ціль через присутність терористів Аль-Каїди, згодом американські адміністрації почали "будувати демократію" в країні, незважаючи на невдачі, які пережили інші держави, такі як СРСР у 1980-х і Британія в XIX столітті.
Теми, по яких Трамп "бив", - економіка й інфляція. А Гарріс намагалася сфокусуватися на майбутньому
Шановний Олександре, чи не здається вам, що те, що дебати проходили саме напередодні річниці великого теракту в США 11 вересня, є збігом обставин? Який вплив це могло мати на хід обговорення?
Ні, це не залишило сліду. Порядок денний, який сповідував Трамп, він намагався просувати далі. Основні напрямки, по яких він "атакував", - це економіка та інфляція, насамперед. Цікаво, що хоча інфляція після пандемії COVID-19 знизилася і тепер становить трохи більше 2 %, американці все ще відчувають певний дискомфорт. Ще одна важлива тема - це міграція, а також коментарі про котів, які теж були частиною обговорення.
Олександр Хара. Джерело зображення: uacrisis.org
Натомість Камала Гарріс критикувала Трампа, були й персональні нападки, але й намагалася більше сфокусуватися на майбутньому, зокрема й на економіці, можливостях для будь-кого. Плюс вона постійно каже, що є кандидатом від середнього класу і тих, кого можна назвати робітниками.
Гарріс намагалася продемонструвати свої бойові якості.
А з цим "ударом" Трампа, коли він заявив, що "ви вже 3,5 роки при владі і не досягли нічого", як думаєте, чи змогла Гарріс з цим впоратися?
Камала Гарріс - цікавий персонаж, тому що під час каденції Байдена вона не відігравала помітної ролі будь-де. Фактично вона була на других ролях і для великої кількості американців вона невідома. Дебати були першим важливим загальнонаціональним заходом, де вона могла би себе проявити як боєць. Вона і є бійцем, адже бути прокурором щось означає. Тож вона себе, як мені здається, непогано показала і спрямовувала свої меседжі в майбутнє, звісно, критикуючи Трампа. А Трамп зосередився на критиці того, що було в адміністрації Байдена. Це головна різниця того, що відбувалось.
По Україні, що цікаво... Дивно, що такі меседжі розповсюджуються і немає критики щодо них, бо Трамп каже про нереальне минуле. "Якщо б я був президентом, то Путін сидів би в Москві й не втратив 300 тисяч своїх людей, не було би цієї війни". Але зрозуміло, що альтернативної історії не буває. А Камала Гарріс критикувала його за те, що якби він був у Білому Домі, то Путін уже сидів би в Києві, дивлячись на Варшаву". Вона апелювала ще й до виборців польського походження в ключових для неї штатах. Це емоційні речі, але аргумент "якби я був" серйозна людина точно не має розглядати.
"Червоні лінії" можна розтягнути аж до Курської області
Я хотів би ще раз обговорити, що сьогодні, 11 вересня, ми приймаємо важливих гостей — держсекретаря США Ентоні Блінкена та міністра закордонних справ Великої Британії Девіда Леммі. За інформацією американських ЗМІ, вони привезли позитивні новини — дозвіл на удари вглиб території Росії. Як ви гадаєте, чи має Іран зі своїми постачаннями балістичних ракет до Росії вплив на це рішення?
По-перше, Сполучені Штати не здатні запобігти Ірану від реалізації своїх намірів. Наявність понад 200 тактичних ракет дальністю більше 120 км стане серйозною загрозою для наших прикордонних міст, зокрема для Харкова. Це, безумовно, підвищить військові можливості Збройних сил Росії. У такій ситуації продовження заборони для України на використання західної зброї проти російських об'єктів виглядає абсолютно безглуздо. Незалежно від потужності нашої системи протиповітряної оборони, вона не є всесильною і не зможе перехопити всі ракети. Особливо це стосується балістичних ракет, таких як С-300 і С-400, які використовуються в режимі "земля-земля". Додаткові ракети у Росії лише поглиблюють цю проблему. Ми неодноразово підкреслювали, що замість того, щоб намагатися збивати ракети з невизначеною ймовірністю, потрібно зосередити зусилля на знищенні платформ, що їх запускають. Давайте переміщувати російські засоби, які скупчуються на кордоні, щоб уникнути їх подальшого використання. Наші доводи абсолютно переконливі. Сподіваюся, що врешті-решт американська сторона перегляне цю стратегічну рамку, яка обмежувала нас з 2022 року. Нам не надавали різноманітного озброєння через побоювання ескалації. Однак, як показала практика, ескалації немає, і ці "червоні лінії" можна розширити навіть до Курської області. Тому я сподіваюся на отримання дозволу та оголошення нових пакетів допомоги, які включатимуть ракети Storm Shadow та французькі Scalp. Також сподіваюся, що Олаф Шольц зрозуміє, що замість переговорів з Путіним слід надати Україні зброю, щоб наші Сили оборони могли завершити цю війну.
Коли Гарріс звернулася до Трампа щодо України і запитала, чи бажає він перемоги для цієї країни, його відповідь була не зовсім приємною для нас. Він висловив бажання покласти край цій війні, повторюючи свою тезу про те, що посадить Володимира Зеленського та Володимира Путіна за стіл переговорів і змусить їх укласти мирну угоду. Це, звісно, звучить як нонсенс.
