Кокотюха прокоментував російську провокацію на кінофестивалі в Торонто | Еспресо

Безумовно, йдеться не про місцеву адміністрацію чи жителів, серед яких є чимало українців.

Мова йде про організаторів Міжнародного кінофестивалю в Торонто (TIFF), які з незвичайним завзяттям прагнули представити глядачам російський пропагандистський фільм "Росіяни на війні". Однак, ті, хто в Україні та за її межами були обурені цим рішенням і уважно слідкували за розвитком подій, можуть святкувати успіх. Після низки протестів і публічних виступів організатори нещодавно оголосили про скасування показу.

Але зупинка в цьому випадку означає, даруйте за тавтологію, зупинку на зупинці. Яка передбачає не припинення та унеможливлення подальшого процесу, а лише паузу для подальшого відновлення руху вперед, до кінцевої мети. В такій ситуації кінцева мета - попри можливі репутаційні втрати зробити можливою публічну демонстрацію продукту махрової російської пропаганди.

Для збереження репутації фестивалю TIFF його організатори оголосили: "Це рішення було ухвалено з метою забезпечення безпеки всіх учасників, включаючи гостей, співробітників та волонтерів. Ми отримали інформацію про серйозні загрози, які можуть вплинути на функціонування фестивалю та громадську безпеку." Водночас, організатори протестних акцій висловлюють позицію, що суперечить цьому: "Ми не маємо жодних свідчень про загрози з боку членів нашої спільноти. Протест у вівторок повністю відповідав міським нормам і дотримувався рекомендацій, наданих персоналом ММФ."

Ознайомтеся також з інформацією про "антивоєнну" стрічку Трофімової "Русскіє на войнє".

Водночас творці російського кінофальсифікату звернулися до прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо з закликом провести розслідування щодо образи, яку завдав суверенний уряд нашим демократичним цінностям та свободі преси. Проте протестувальники заперечили: "Ми підтримуємо свободу творчості та самовираження, але виступаємо проти дезінформації та брехливих наративів". Народна депутатка Ірина Геращенко зауважила: "Ми також стоїмо на захисті права митців вільно висловлювати свої думки. Проте багато українських митців, письменників, акторів, спортсменів, режисерів і музикантів уже ніколи не зможуть це зробити, оскільки їхніх життів позбавили 'звичайні люди' з РФ... Це не про вільне висловлення думок, а про відверту дезінформацію, яку просуває Кремль через кінематограф".

Фестиваль залишає за собою останнє слово, яке є надзвичайно виразним і містким. "Ми віримо, що цей фільм заслуговує на місце в нашій програмі, і ми готові його продемонструвати, коли це стане безпечним", - звучить така обіцянка. Моя інтуїція підказує, що ці пані та панове дотримаються свого слова.

Документальний фільм, що зображає долі солдатів російської окупаційної армії, які насправді є простими хлопцями з малозабезпечених сімей, які страждають через війну, що була розв'язана їхньою владою з їхньою ж підтримкою, колись все ж буде представлений. Це станеться потайки, в тихій атмосфері, коли суспільний інтерес ослабне. І тоді організатори з гордістю оголослять про свій проект, адже вони зможуть стверджувати, що дотрималися принципів та цінностей. Вони нададуть платформу для всіх учасників так званого "конфлікту". Демократія в дії, толерантність на найвищому рівні.

Якщо розбирати цей скандальний кейс детальніше, то системність організаторів TIFF та їхні виправдання власних дій щодалі, то помітніше набуде ознак російських пропагандистських методичок. Ось основний пункт: фільм... не російській. Дарма, що його зняла росіянка Анастасія Трофімова. Вона ж працює на канадський телекомпанії СВС, стрічка визначається канадсько-французькою, фінансувалася Канадою. Тому її не можна називати російською пропагандою.

Канадські платники податків стоять на захисті України і не бажають фінансувати російську пропаганду. У сучасному світі, де панує безбар'єрність, неприйнятно забороняти щось лише через те, що його створила етнічна росіянка – це прояв расової чи етнічної упередженості. Ми повинні пам'ятати про неприпустимість цькування людей на основі їхньої національної чи мовної приналежності. Наприклад, російська пропаганда постійно нагадує про утиски прав російськомовних в Україні, що, на їхню думку, стало основною причиною так званої "спеціальної військової операції" – вторгнення в суверенну країну під приводом захисту російськомовних.

Ознайомтеся з іншими матеріалами: Інформаційний наступ Росії: конфлікт в Україні та американські вибори.

Журналістка Наталя Іщенко, чий син загинув на війні від рук оцих самих "простых руссских парней", робить із шаманських танців довкола російської пропаганди низку однозначних висновків, жоден із яких не свідчить про можливість України та українців реально впливати на подібне. Вона наголошує на відмінній роботі російських спецслужб та пропагандистів, ефективному використанні Росією корисних ідіотів на Заході, слабких позиціях України у світі світового кінематографа і загалом у світі культури та мистецтва. Це загальна ситуація, яка стосується не лише згаданого прецеденту. Але також вона наголошує на неефективній роботу посольства України в Канаді, безпорадність української діаспори, неефективності контрпропагандистських заходів України на міжнародному рівні. Причому сумнівається, що подібні заходи взагалі вживаються.

Чи дійшли організатори TIFF до подібних висновків? Щодо вразливих позицій України – так. Але стосовно "корисних ідіотів" – зовсім ні. В іншому випадку їм довелося б визнати, що вони самі стали жертвами маніпуляцій. Хто в здоровому глузді зізнається, що його використали, причому у такій грубій та навіть викривленій манері? Більше того, їм потрібно буде визнати, що росіянка, колишня працівниця "Раша тудей", обманула канадських платників податків, отримавши значну суму грошей для незаконного проникнення на окуповані росіянами українські території, де провела певний час, знімаючи постановчі сцени. Ні, визнати таке – це велика відповідальність, причому ще й особиста.

Отже, доцільно закріпити принцип взаємної підтримки, вперто відстоювати свої позиції та, врешті-решт, легально продемонструвати російську пропаганду. Існує ще один важливий аспект: незважаючи на російську агресію та загрози, Захід рано чи пізно представить світові істинний обличчя Росії, адже їхня культура та історія викликають щире зацікавлення. Для досягнення такого результату російські інтелектуали та капітали працювали впродовж століть.

Чи існує альтернатива? Так, вона є. Необхідно шукати та залучати до свого боку впливових особистостей. Реальних, тих, хто має авторитет, до кого прислухаються, з ким рахуються. Звичайно, думки таких знаменитостей, як Стівен Кінг, Майкл Дуглас, Тімоті Снайдер, Лієв Шрайбер і Шон Пенн, навряд чи зможуть суттєво вплинути на російську пропаганду. Але голоси таких людей можуть бути почуті швидше, ніж численні протестні акції. А їх проводять щодня десь у світі. Протестують проти різного, але результати далеко не завжди виявляються успішними.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Андрій Кокотюха — талановитий український письменник і сценарист.