Лавров знову звернувся до "грудневого ультиматуму 2021": огляд маніпуляцій за 31 жовтня 2024 року.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки представив аналіз дезінформації та пропагандистських наративів, що були зафіксовані 31 жовтня 2024 року.
Актуальна версія статті доступна на веб-ресурсі "Центру стратегічних комунікацій" за наступним лінком.
Лукашенко переконаний, що став рятівником для Києва.
Самопроголошений лідер Білорусі Олександр Лукашенко влаштував черговий виступ у Мінську, знову виголошуючи свою версію подій, стверджуючи, що "українці стали причиною агресії з боку Росії". "Мені кажуть, що я є співагресором. Але ж саме з вашої території російські війська увійшли в Україну. Я жартома запитую: чому шлях до Росії через Київ виявився коротшим, ніж очікувалося, це питання до Зеленського. Так, дійсно, ми завершили великі навчання. Росія почала виводити свої війська на південь, вздовж українського кордону. Половину вже виведено. Незабаром стане відомо, хто насправді спровокував іншу частину російських військ, щоб вони повернулися на 20 км на південь і пройшли через Київ," - запевнив Лукашенко.
Ця дивна інтерпретація подій вже неодноразово обговорювалася в різних варіантах. Наразі Лукашенко вирішив внести нові акценти, заявивши, що українські генерали, мовляв, телефонували йому на початку великої війни, просячи зв’язатися з Путіним для зупинки конфлікту та можливості здатися в полон. Проте Лукашенко не наводить жодних доказів, імен, прізвищ, посад або деталей ситуації.
Незважаючи на абсурдність подібних висловлювань, їх роблять не просто так. Лукашенко насправді намагається вирішити дві задачі одночасно. По-перше, за вказівкою Кремля, він знову і знову вживає безглузді заклики до "мирних переговорів без попередніх умов, адже щодня тисячі безневинних людей втрачають життя з обох сторін". По-друге, Лукашенко прагне зняти з себе провину за свою активну участь у розв'язанні війни проти України. Для цього він формує і просуває наратив, у якому постає не як спільник Путіна, а як щирий миротворець, що нібито "врятував Київ" своїми зусиллями.
Але надурити Україну і решту світу білоруському диктатору не вдасться. Ще у лютому 2024 року тодішній Генсек НАТО Єнс Столтенберг чітко заявив, що "Лукашенко й Білорусь були початковим пунктом у російській агресії проти України. Коли Росія нагромаджувала війська вздовж українських кордонів перед вторгненням, вони говорили, що це лише розгортання. Велика частина вторгнення була здійснена саме з Білорусі. Тож Білорусь була співучасницею російської агресії проти України від початку".
Мінне поле "мирних переговорів" з Росією
Цікаво, що на заклики Лукашенка щодо миру відреагували в Москві. Глава МЗС РФ Лавров швидко поставив "батька" на місце, підкресливши, що "сценарій завершення конфлікту в Україні внічию навряд чи зможе надійно захистити інтереси всіх сторін, а стабільність у Європі можливо досягти лише через надання Росії гарантій безпеки, подібно до ініціатив, запропонованих у грудні 2021 року".
Дійсно, "грудневі ініціативи-2021" стали відомі як ультиматум Путіна до НАТО перед початком військової агресії проти України. Варто зазначити, що тоді він відкрито через Міністерство закордонних справ Росії зажадав виведення всіх збройних сил та усунення військової інфраструктури з територій країн, які вступили до альянсу після 1997 року. І тепер Лавров знову підняв це питання.
Цей сміливий ультиматум охоплює Польщу, Чехію, Угорщину, Румунію, Болгарію, Словаччину, Словенію, Латвію, Литву, Естонію, Албанію, Хорватію, Чорногорію та Північну Македонію. Очевидно, що ці вимоги також торкнуться Фінляндії та Швеції, які стали членами НАТО після 2022 року.
ОЗНАЙОМТЕСЯ ТАКОЖ: Заклик до здачі. Чи насправді Путін налаштований на діалог?
Про свій ультиматум Кремль недаремно нагадав напередодні президентських виборів США, що відбудуться 5 листопада. Фактично це послання адресоване вже новому лідеру Сполучених Штатів. Скоріш за все, Путін повторить або уточнить свої вимоги вже 7 листопада на Валдайському форумі.
Цими меседжами з Москви не можна легковажити. Щонайменше, вони свідчать про амбіції Путіна або про рівень його сподівань на зміни у світі, до яких можуть спричинити вибори у США. В будь-якому випадку, варто пам'ятати, що заяви Москви про готовність до переговорів - це лише запрошення до капітуляції, адресоване не лише Україні, але й усьому Заходу.
Чи рятуватиме Москва неонациста "Слов'яна"
Продовжують надходити новини зі світового фронту боротьби з російським неонацизмом. Прокуратура Фінляндії висунула офіційні звинувачення Воїславу Тордену у воєнних злочинах, скоєних в Україні.
Нагадуємо, що Торден (з відомим ім'ям Ян Петровський, також відомий як "Слов'ян") був одним із лідерів неонацистської диверсійно-штурмової групи "Русич", члени якої беруть участь у конфлікті в Україні.
Тордена було затримано в Фінляндії влітку минулого року, і у відповідь "русичі" виступили з ультиматумом: "Доти, поки питання зі Слов'яном не буде вирішено на нашу користь (а це передача Тордена Росії), ми зупиняємо виконання будь-яких бойових завдань. Якщо держава не здатна захистити своїх громадян, то чому ж громадяни повинні захищати її?"
Насправді, про численні злочини Петровського відомо чимало. Наприклад, десять років тому він здійснив напад на бійців батальйону "Айдар" під Луганськом, про що сам відкрито зізнався.
Цього разу Тордену офіційно висунуто обвинувачення в скоєнні п'яти воєнних злочинів. Зокрема, у тому, що він восени 2014 року він взяв участь у вбивстві щонайменше 22 українських військовослужбовців.
Нагадаємо, однією з офіційних цілей вторгнення в Україну задекларована так звана "денацифікація", про що не втомлюється нагадувати російська пропаганда. При цьому Москва ігнорує наявність неонацистів у складі власних збройних формувань (крім бойовиків ДШРГ "Русич", відкритим неонацистом був, зокрема, головний "вагнерівець" Дмитро Уткін).
До слова, "Русичі" зовсім не намагаються приховати свої геноцидальні та расистські наміри:
Цікаво, якою буде реакція Москви. Рятувати "Слов'яна" значить визнати, що цей неонацист разом з його поплічниками потрібні Росії - і зовсім не для того, щоб показово судити їх за воєнні злочини і пропагування неонацизму. Якщо ж Москва вирішить відхреститись від цього нациста або просто залишити його в руках фінського правосуддя, це буде промовистим сигналом для всіх неонацистів, яких спецслужби РФ зазивають у тихі російські гавані.
Які наслідки матиме "хіджабна війна" у Володимирській області?
У той же час у Російській Федерації виник конфлікт між Z-спільнотою та Кадировим. Влада Володимирської області ухвалила рішення заборонити носіння хіджабів і нікабів в місцевих навчальних закладах. Вони зазначили, що в Росії "церква відокремлена від держави, зокрема і від світської освіти, тому учнівський одяг не повинен містити релігійні символи".
Один із ключових соратників Кадирова, Адам Делімханов, відразу ж висунув відверті погрози регіональній владі: "Ми чітко роз'яснимо, що таке релігійні традиції і чому їх не слід безцеремонно забороняти!".
Патріотична спільнота моментально виявила в цьому ризик виникнення "третьої війни між Росією та Чечнею".
Z-канал "Два майори" звернувся до Делімханова з закликом "не втручатися в чужі справи і не використовувати вислів 'дохідливо пояснимо владі російського регіону'". Крім того, він наголосив, що "державотворчий народ наразі не є чеченським".
Відомий Z-блогер Котенок охарактеризував висловлювання Делімханова як "відверту загрозу та спробу піднятися над державою". Він зазначив, що питання про те, що дозволено і що заборонено носити в школах Володимирської області, повинно вирішуватися місцевою адміністрацією, і тільки нею. "Не можна йти на поступки ні в якому разі, це обернеться негативно", - підкреслив він.
- Депутат Держдуми Хамзаєв накинувся на іншого депутата, пропагандиста, ведучого програми "60 хвилин" і чоловіка Скабєєвої Євгена Попова, який підтримав рішення володимирської влади. "Дзвонив Хамзаєв. Погрожував. Буває", - написав Попов.
Хамзаєв висловив критику на адресу колаборанта Олега Царьова, звинувативши його в тому, що саме такі люди, як він, "зрадили Україну, передавши її в руки фашистів і націоналістів".
Відомо, що Росія не бажає "кадирізації", але чеченський лідер наполегливо впроваджує свої порядки. Нові постріли в цій непомітній війні (які вже не обмежуються інформаційною складовою, а перетворюються на справжні збройні сутички з жертвами в центрі Москви) звучать дедалі гучніше.
Що стосується України, то вона сподівається на успіх обох сторін конфлікту — і "слов'ян", і кадировців. Цікаво, що цей конфлікт розгортається в регіоні, назва якого символічно співпадає з ім'ям Путіна.
