Согласно решению Верховного Суда, налоговый залог применяется только к имуществу налогоплательщика, который имеет задолженность по налогам.

Налоговый залог распространяется исключительно на имущество налогоплательщика, имеющего налоговый долг.

Новый владелец имущества (банк), который приобрел спорное имущество в результате взыскания по ипотеке, не становится заменой должника (предыдущего владельца) в вопросах погашения налоговой задолженности. Таким образом, процесс обращения взыскания на имущество банка в соответствии с Налоговым кодексом Украины не может быть осуществлен, что служит самостоятельным основанием для отмены (прекращения) налогового залога. Эти выводы были изложены Верховным Судом в решении от 3 июля 2024 года по делу 344/3333/23.

Обставини ситуації

Верховний Суд провів розгляд касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області у справі, яку ініціювало Акціонерне товариство "Сенс Банк", з метою скасування (припинення) податкової застави.

Суди встановили, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником майнових прав та обов'язків якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", та особою було укладено кредитний договір. На забезпечення належного виконання основного зобов'язання між сторонами укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме квартиру.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором та суттєвою заборгованістю, АТ "Альфа-Банк" (правонаступником якого є АТ "Сенс Банк") ініціював процес стягнення на іпотечне майно. В результаті цієї процедури право власності на зазначене майно було оформлено за АТ "Альфа-Банк".

Зазначаючи, що податкова застава, що обтяжує іпотечне майно, порушує права банку як власника, АТ "Сенс Банк" звернулося з проханням про скасування накладеного ДПІ у м. Івано-Франківську обтяження у формі податкової застави на квартиру, що знаходиться у власності банку.

Суд першої інстанції, а також апеляційний суд, підтримав рішення щодо позову до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області. Судові висновки обґрунтовані тим, що податкова застава стосується лише майна платника податків, який має заборгованість, і новий власник цього майна не несе відповідальності за сплату боргів попереднього власника. Внаслідок цього, процедура стягнення на майно банку згідно з нормами Податкового кодексу не може бути здійснена. Інші особи, в даному випадку, не причетні до реєстраційних дій, що пов'язані з наявністю податкової застави, тому їхні дії не порушують права, свободи чи законні інтереси банку.

Погляд Верховного Суду

Верховний Суд підтвердив позиції, висловлені судами першої та апеляційної інстанцій, і акцентував увагу на наступних аспектах.

Згідно з нормами статей 319 і 321 Цивільного кодексу України, власник має повне право управляти, використовувати та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд. Він може виконувати будь-які дії зі своїм майном, якщо вони не суперечать законодавству. Право власності є священним і непорушним. Жодна особа не може незаконно позбавити власника цього права або обмежити його в його реалізації.

Власник нерухомості має право вимагати ліквідації будь-яких перешкод, які заважають йому користуватися та розпоряджатися своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

АТ "Сенс Банк" набуло право власності на спірне майно в результаті процедури звернення стягнення на іпотечне майно. Процедура набуття банком права власності на спірну квартиру, як предмет іпотеки, не оспорена, а отже, є дійсною.

В статті 93 Податкового кодексу України наведені умови для звільнення майна з податкової застави. Зокрема, у пункті 93.4 зазначається, що якщо майно, яке знаходиться під податковою заставою, продається відповідно до статті 95 цього Кодексу, воно буде звільнене з податкової застави (з внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з моменту, коли контролюючий орган отримає підтвердження про надходження коштів до бюджету від цього продажу.

Положення цієї статті ПК встановлюють підстави лише для звільнення з податкової застави майна саме боржника Податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, новий власник майна не замінює боржника у правовідносинах щодо погашення заборгованості зі сплати податків.

Верховний Суд визнав обґрунтованими рішення судів нижчих інстанцій, які стверджують, що банк є законним власником майна, що опинилося під податковою заставою внаслідок боргу колишнього власника. Суд також підтвердив, що банк не є боржником, а наявність податкової застави має тривалий характер, що унеможливлює для банку вільно розпоряджатися своїм майном і порушує його право власності.

Спірне майно було передано в іпотеку у 2007 році, тобто задовго до обтяження у вигляді податкової застави. Водночас податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, у той час як позивач, власник майна, не замінює екс-власника у правовідносинах щодо погашення заборгованості зі сплати податків та придбав спірне майно в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки. Ураховуючи викладене, Верховний Суд судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.