Непомітні травми: як у Реабілітаційному центрі допомагають відновити психічне здоров'я наших героїв.
Вибухові хвилі "прошивають" мозок воїнів, а фахівці Центру повертають їм здоров'я і довіру до довколишнього світу
У часи війни кожна особа потребує підтримки. Ті, хто пережив конфлікти в зоні бойових дій, звичайно, повертаються з новими поглядами на життя, зміненим ставленням до суспільства, стосунків та друзів. Ксенія Возніцина, директорка Центру психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна", рекомендує не створювати міфів навколо таких "постфронтових" станів, але й не ігнорувати реальність, намагаючись дивитися на світ через рожеві окуляри.
Експерти вважають, що від 10 до 20 відсотків людей, які переживають війну, можуть страждати від складних психічних розладів. Для деяких з них відновлення може зайняти всього 3-6 місяців, і значну роль у цьому процесі відіграє підтримка з боку оточуючих, особливо сім'ї. Яким чином можна досягти такої підтримки?
"Укрінформ" поспілкувався в "Лісовій поляні" із захисниками, які проходять реабілітацію у рекреаційній зоні поблизу Києва, та персоналом медичного центру, - щоб показати, що кожен оборонець має можливість проговорити зі спеціалістами свій воєнний досвід і знайти заняття та процедури, які покращують здоров'я і взаємодію з людьми поза лінією фронту. І це важливо для нашої перемоги.
Є можливість лікування та подолання серйозних розладів.
У Центрі психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна" люди, які зазнали фізичних та невидимих травм внаслідок війни, проводять три тижні. Хоча тут є кілька ветеранів, переважну частину складають ті, хто прибуває на відновлення після служби на передовій або з російського полону.
Лікарі, кейс-менеджери та реабілітологи делікатно працюють з людьми індивідуально, або на групових заняттях. У центрі одночасно перебувають 200-250 осіб, яких у закладі Міністерства охорони здоров'я офіційно заведено називати пацієнтами. За повномасштабну війну це вже понад 10 тисяч людей.
Найперше, медики займаються тим, що можна назвати невидимими пораненнями, але не тільки психотравмами, а й подоланням наслідків так званої контузії. Чому так званої? Ксенія Возніцина уточняє, що "контузія" - термін не зовсім вірний, це не лише легка черепно-мозкова травма, струс головного мозку.
"Це також невидима травма. Окрім фізичних симптомів, таких як болі в тілі, головні болі та запаморочення, вона може викликати різні психологічні розлади, - зазначає директорка центру, яка є лікарем-неврологом. - Ми активно займаємося цією проблемою з 2015-2016 років."
Кількість артилерії, яку використовує РФ у сучасній російсько-українській війні, є безпрецедентною. Тож практично кожен український захисник отримував невидиме поранення. У центрі був пацієнт, якому вибухова хвиля "прошивала" мозок сім разів, а зовнішніх ознак цього - жодних. Стабілізувати стан таких пацієнтів непросто. І суперсила спеціалістів центру саме в тому, що вони поступово таки повертають людям здоров'я і гармонійне сприйняття навколишнього світу.
Починали працювати з невидимими травмами в серпні-вересні 2014 року. Ксенія Возніцина розповідає: "Мій перший пацієнт був після Іловайського котла - його звали Володимир. Він вийшов з Іловайська вцілілим, без фізичних поранень, але це був надскладний випадок у моїй практиці. Ми тоді в іншому закладі відкрили невеличке відділення на 30 ліжок. Відтоді займаємося такою роботою постійно. Хоча немало було тих, хто дивувався: що там ті 300 тисяч чи 360 тисяч ветеранів; де ті АТО/ООС; хіба то війна була? Її до 2022 року майже ніхто не відчував".
ВПЛИВ НЕВИДИМИХ ТРАВМ МОЖЕ БУТИ ТРИВАЛИМ І ВИМАГАЄ ВЕЛИЧЕЗНИХ ЗУСИЛЬ, ЩОБ ДОПОМОГТИ КОЖНІЙ ОСОБІ ВИРВАТИСЯ З ЦЬОГО СТАНУ.
Наслідки невидимих травм можуть бути тривалими і вимагають значних ресурсів для допомоги кожній людині. Пані Ксенія зазначає: "Порівнювати це досить складно (в мене батько - хірург), але часто подолати психічні травми виявляється важче, ніж провести хірургічну операцію, яка дає миттєвий ефект. Для того щоб впоратися з невидимими ранами, потрібно багато часу, залучення кількох фахівців одночасно та по черзі, а також підтримка не лише з боку родини, але й колег, друзів та навіть незнайомців, з якими ти зустрічаєшся в магазині чи лікарні".
Немає конкретного рецепта, як спілкуватися з тими, хто повертається з фронту. Звісно, деякі питання не варто ставити людям про їхній воєнний досвід. Згадки про смерть побратимів теж мають бути дуже обережними. Не варто також запитувати про те, на що у людини немає відповіді. На зразок: коли закінчиться війна?
Травми, спричинені війною, можуть торкатися як звільнених з полону, так і цивільних осіб, які стали жертвами ворожих безпілотників і ракетних атак у тилу. Ці травми призводять до розладів, які суттєво відрізняються від традиційних психічних розладів, таких як шизофренія. "Це стан, який виникає внаслідок пережитих подій, і його можливо подолати, якщо підійти до лікування правильно, застосовуючи ефективні методи та отримуючи належну підтримку", - зазначає Ксенія Возніцина.
НАЙВАЖЛИВІШЕ - ДОВІРА ВІЙСЬКОВИХ ДО ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ
У холі Центру психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна" стоїть більярд і велика шахова дошка із розставленими фігурами. Великі літери надихають: все буде Україна! Трохи меншими - вказано курс "русскому военному кораблю"...
Цю споруду було урочисто відкрито в 1970-х роках як Будинок відпочинку, призначений для представників 4-го управління, які займали високі партійні посади. Будівля має два "крила", що створює враження, ніби це кілька окремих приміщень.
Наче вікно у півстоліття назад - концепція та оформлення їдальні. На одній зі стін другого поверху центру розміщена карта... столиці Афганістану, Кабулу, з написом-подарунком 2003 року. Вона слугує нагадуванням про те, що цей заклад був перепрофільований з 1989 року для тих, хто служив у "обмеженому контингенті" в Афганістані.
З 2018 року - це Центр психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна" МОЗ України, який виконує також експертні функції, поширює свої напрацювання й проводить тренінги для колег. У 2022-му російські окупанти були майже поруч - у Мощуні та Горенці. Втім уже у квітні того пріснопам'ятного року центр запрацював. Зараз тут переоблаштовують два великих зали для групових занять (наприклад, йогою).
У центрі до пацієнтів ставляться з явною повагою, пропонуючи різноманітні допоміжні процедури, при цьому залишаючи за кожним правом вибору. Це було помітно навіть під час попередніх телефонних розмов з директоркою, яка одразу чітко зазначала, що пацієнти можуть спілкуватися і фотографуватися з журналістами лише за їхньою згодою. Також підкреслюється, що переривати оздоровчі сеанси заборонено, оскільки це може суттєво зашкодити процедурі або ж ненароком спровокувати стрес у людини.
"Ви ж знаєте, в суспільстві взагалі існує недовіра до психологів, до теми психологічного здоров'я, звісно у бородатих крутих чоловіків та військових - і поготів. Тому без базової довіри і відчуття, що тут свої, тут безпечно і тут тебе поважають, ми нікого не затягнемо на нашу прекрасну спеціалізовану допомогу", - коментує Ксенія Возніцина.
ЯКІ ПЕРЕВАГИ МАЄ САДІВНИЦТВО ТА СТРІЛЬБА З ЛУКА?
Загалом, під час реабілітації пацієнт взаємодіє з трьома ключовими фахівцями. Для формування індивідуальної реабілітаційної програми лікар, психолог і кейс-менеджер співпрацюють між собою. Кейс-менеджер, зокрема, сприяє тому, щоб пацієнти максимально ефективно використовували свій час у закладі.
Кейс-менеджер Анастасія (усього їх п'ять у центрі) розповідає: "Нашою роботою є супровід пацієнта у госпіталі, а також поза його межами, організація додаткового дозвілля. Починається все з ознайомчої екскурсії, орієнтування щодо процедур і додаткових занять".
У пацієнта протягом дня може бути від двох до десяти різних основних і додаткових занять. При призначеннях враховуються, зрозуміло, протипоказання. Скажімо, хтось не піде на інтенсивнішу сенсорну посилену йогу, натомість обере спокійнішу дихальну.
Об'єднання приємних процедур є важливим аспектом. Однією з популярних інновацій є спеціально розроблене масажне крісло американського виробництва, яке допомагає розслабити нервову систему за допомогою вібрацій. Більшість додаткових занять проходять у тренінговій залі "Нарнія". Серед них особливо популярні сеанси розвантаження — своєрідна нейрогімнастика, що активізує роботу обох півкуль головного мозку (два сеанси щодня), а також біосугестія — унікальний метод м'якого навіювання без гіпнозу, що виявляється ефективним при психосоматичних розладах, проблемах зі сном, травленням та раптовими змінами настрою (чотири сеанси щодня).
Анастасія підкреслює, що одним із головних завдань кейс-менеджерів є активізація пасивних пацієнтів. "Є хлопці, які приходять просто для того, щоб провести час у лікувальному закладі. Вони сподіваються, що кілька крапельниць і таблетки зроблять свою справу, і вони швидко одужають. Проте, коли йдеться про контузію або посттравматичний стресовий розлад, така стратегія не принесе результату", - зазначає вона.
Тонкі пояснення та консультації здатні значно змінити настрій пацієнтів. Анастасія ділиться історією одного військового, який, з перервами, брав участь у бойових діях з 2014 року. Він вже двічі проходив реабілітацію в центрі. Першого разу його вдалося залучити до стрільби з лука тільки завдяки спільному бажанню: Анастасія запропонувала йому постріляти разом. Випадково вони потрапили на змагання, що ще більше спонукало його продемонструвати свої навички. В результаті, на кінець перебування в "Лісовій поляні" настрій молодого чоловіка покращився помітно.
Після більш ніж року він знову опинився в реабілітаційному центрі, де у нього знову з’явилися деякі симптоми. Він не захотів активно брати участь у групових заняттях, але із задоволенням долучався до індивідуальних активностей: грав у настільні ігри з дівчатами та займався садівництвом. Разом каталися на катамарані та ходили по лісі на пошуки грибів. Крім того, він став "наставником" для нових учасників програми.
ХТО КОРИСТУЄТЬСЯ ПСИХОЛОГІЧНОЮ ПІДТРИМКОЮ
У 2020 році Олександра призвали служити як строковика. У 2022- му після початку повномасштабної війни підписав контракт. Місцем дислокації з початку нинішнього року був Херсонський напрямок, Лівий берег. Зазнав сильної контузії, став епілептиком...
Другий молодий чоловік представляється дещо несподівано: його звуть Джон, і він родом з Київської області. З початком повномасштабної війни він вступив до лав ДФТГ (добровольчого формування територіальної громади), а згодом підписав контракт, після чого за 21 день потрапив у зведену бригаду. "Після цього нас відправили до морської піхоти, - розповідає він. - Ми зробили чотири спроби зайти в село Кринки. Лише з п'ятого разу нам вдалося дістатися. Я провів на "нулі" 29 днів, починаючи з 26 грудня минулого року".
Михайло з Волині, уникаючи розголосу, не бажає згадувати своє прізвище та деталі війни, яка принесла з собою страшні втрати і обстріли з ворожих С-300. Натомість, він охоче ділиться історіями про своє господарство і працелюбність своїх співвітчизників. З його наративів стає очевидно, що у своїх тридцяти з гаком роках чоловік дуже сумує за звичайним життям простого трудівника.
Віктор Ігнатьєв, 50-річний киянин, детально ділиться своєю історією. Він приєднався до бригади 26 березня 2022 року, адже під час вторгнення ворога в Україну, яке сталося за місяць до цього, перебував на лікуванні від COVID-19. Коли Віктор одужав, він протягом двох тижнів відвідував військкомат, чекаючи в чергах. "Витрачаєш цілий день, а тобі лише кажуть: приходь завтра", - згадує він.
Потрапив у Президентську бригаду імені Богдана Хмельницького, третій батальйон. Спеціалізація - стрілець-санітар. 15 серпня 2022 року вже були у Донецькій області, у Великоновосільківському районі, провели на "нулі" місяць.
"Ми справді мали велику удачу з нашими офіцерами – командиром роти та взводними. Їхня підтримка завжди була відчутною, - ділиться Віктор Ігнатьєв. - Коли ми лише починали звикати до обстрілів, це викликало жах. Але, слава Богу, мені пощастило. Я не раз опинявся під вогнем, але завжди залишався живим. Якось осколок влучив у мою каску, і я вивихнув шию. Зараз у мене є певні проблеми, але у порівнянні з тими, хто віддав свої життя, це взагалі нічого".
Захисник ділиться ще однією пам'ятною історією: "Одного разу ми вирушили в розвідку під час бою. У моєму рюкзаку був американець — гранатомет ВОГ з 40-міліметровими снарядами. Під час обстрілу осколки потрапили в мій рюкзак, але три гранати залишилися неактивованими." У "Лісову поляну" він потрапив через травму шиї, яка його турбує, а також через болі в прооперованому коліні. Ми спілкувалися з Віктором Ігнатьєвим на другий день його перебування у Центрі.
Згідно з словами Тетяни Сіренко, заступниці директора з психологічного напрямку Центру психічного здоров'я та реабілітації ветеранів "Лісова поляна" МОЗ України, всі хвороби та травми українських захисників стали для нас справжнім щитом, який дозволяє жити: насолоджуватись кавою, прогулянками з улюбленими собаками, відвідувати роботу... Тож сьогодні важливо, щоб кожен із нас зрозумів їхню боротьбу та надав необхідну підтримку.
