Режим Лукашенка може зазнати швидкого колапсу. Це є найуразливішою частиною путінської системи, — зазначив радник Тихановської.

Диктатор Олександр Лукашенко побоюється нових масових протестів з боку білоруського народу.

У січні 2025 року в Білорусі відбудуться вибори президента. Олександр Лукашенко, який отримав підтримку з боку Росії, вже оголосив про намір знову балотуватися на наступний термін. Він обіймає цю посаду вже 30 років і, здається, не має наміру вносити будь-які зміни.

У ексклюзивному інтерв'ю для "Телеграфу" Франак Вячорка, головний радник Світлани Тихановської, лідерки білоруських демократичних сил, поділився своїми думками про терор, який чинить Лукашенко проти свого народу, а також про можливі перспективи падіння диктаторського режиму і його вплив на Кремль.

Лукашенко підкреслив, що "вибори в Білорусі будуть проведені чесно і бездоганно". Проте варто задуматися, чи не закладені вже заздалегідь сценарій і підсумки цих виборів?

Цей процес більше нагадуватиме військову акцію, аніж справжні вибори. Лукашенко пережив травму після подій 2020 року, коли він ледь не втратив свою владу, дозволивши існування альтернативи на виборах.

*У серпні 2020 року ЦВК Білорусі заявила про перемогу на виборах Олександра Лукашенка. Його головна опонентка Світлана Тихановська, як повідомлялося, набрала більше ніж 10% голосів виборців, посівши друге місце. Результати голосування були сфальсифіковані режимом Лукашенка. Після цього в країні розпочалися масові акції протесту.

Зараз не буде ані інших кандидатів, ані спостерігачів, ані навіть якоїсь імітації виборчого процесу та підрахунку голосів. Йому треба зробити це швидко, тихо, взимку, коли мінус 30 градусів на вулиці, і люди зайвий раз не виходять. Тому що він боїться протестів.

І щоб згодом виголосити: "Давайте закриємо цю главу і прикинемося, що 2020 рік ніколи не існував, що Тихановська не мала жодного впливу, і продовжимо діяти, як завжди".

Першою чергою ці вибори робляться для самого Лукашенка і для його психологічного стану. Ні для білорусів, ні навіть для Заходу.

Для Лукашенка важливо відновити відчуття власної влади, адже навіть його найближче оточення починає сумніватися в його статусі. Його сприймають як маріонетку, що діє за командами Путіна.

-- Я читала, що він навіть заборонив будь-які опозиційні партії. Як режим бореться з будь-яким проявом іншої думки?

-- Всі партії протягом останніх двох років ліквідували, всі лідери політичних партій або ув'язнені, або в еміграції чи екзилі. Всі, хто будь-коли жив за кордоном, не можуть балотуватися. Ні Тихановська, ні Латушко (колишній міністр культури РБ, заступник керівника Об'єднаного перехідного кабінету Білорусі. -- Ред.), ніхто в принципі.

Навіть якщо п’ять років тому у вас була посвідка на проживання в іншій країні, це вже виключає вас з можливості стати президентом. Ми жартуємо, що незабаром може з’явитися закон, який дозволить займати пост президента лише тим, хто вже має досвід на цій посаді.

Так, і лише з тридцятирічним стажем.

Отже, ми вже ознайомлені з кандидатами, яких він висунув на виборах, і які, як можна припустити, не мають жодних шансів на перемогу. Це представники його близького оточення, фан-клубу Лукашенка. Серед них є якийсь комуніст, ветеран, прес-секретар міліції, і всі вони в один голос заявляють: "Ми прийшли підтримати Лукашенка".

Отже, ми закликаємо не визнати ні Лукашенка, ні результати його виборів, ані його режим. У 2020 році білоруський народ висловив свою підтримку демократії, свободі та європейському шляху розвитку. Світлана Тихановська є представником Білорусі на шляху до нових, справжніх виборів.

Для нас усе залишається без змін, і, сподіваємося, наші партнери відчувають те ж саме.

Яка ж насправді стратегія демократичних сил Білорусі на ці вибори? Яким чином ви взаємодієте з Західними країнами та з білоруським населенням, щоб передати свою точку зору?

Необхідно продемонструвати, що це всього лише театралізоване дійство. Не дозволити Лукашенку закрити цю главу.

Необхідно зафіксувати не лише порушення, що супроводжують виборчий процес, а й усі акти терору. Напередодні виборів ми спостерігаємо масові чистки. За останні кілька днів в різних регіонах Білорусі було затримано близько ста осіб. Їх арештовують за висловлювання думок та використання білоруської мови.

Особи, які мали досвід роботи в недержавних організаціях, навіть десятиліття тому, раптово перетворюються на ворогів народу, як і їхні близькі. Сьогодні існує така реальність, що навіть діти тих, хто колись відбував покарання у в’язницях, не можуть потрапити до шкільних театральних колективів, їм забороняють виступати або зніматися в рекламі. Це нагадує часи сталінського режиму в СРСР.

Отже, наше головне завдання полягає в тому, щоб демонструвати це. Друге — забезпечити невизнання цих виборів і режиму Лукашенка з боку міжнародної спільноти.

У день виборів ми звертаємося до громадян із закликом бойкотувати цей процес. Однак, оскільки людей примушують відвідувати виборчі дільниці, закликаємо голосувати проти всіх, щоб висловити свій протест.

Я не вважаю, що ці вибори принесуть якісь суттєві зміни. Це не той переломний момент, на який ми чекаємо. Справжній перелом, на мою думку, настане з перемогою України, яка є для нас значно важливішою.

Але ще одне наше завдання -- мобілізувати прихильників, показати білорусам альтернативу. Європейську, мирну, демократичну.

Лукашенко жене та затискає нашу країну в Росію, а ми показуємо, якою може бути альтернатива. І потрібно працювати з номенклатурою, де люди теж не підтримують Лукашенка так, як йому хотілося б.

Вплив Росії на ситуацію в Білорусі. Чи можемо ми очікувати, що після виборів тиск з боку Путіна на Лукашенка стане ще сильнішим?

Я не можу уявити, що ще може статися, адже будь-яка форма окупації або офіційна влада Росії викликатиме бунти, протести та нестабільність. Ані Путін, ані Лукашенко не мають можливостей для відкриття нового фронту. Для них обидвох збереження статус-кво є надзвичайно вигідним.

Лукашенко постачає військову продукцію, сприяє обходу санкцій, а також надає повітряний простір для безпілотників, а в разі потреби — і для танків. Все, що він може зробити без загрози для себе і для Путіна, вже реалізовано. Міграційна криза, яка змушує Польщу витрачати кошти на охорону кордону замість підтримки України, вже розгортається.

Росія дешево контролює Білорусь руками Лукашенка, і це розглядає як військові витрати. І це набагато дешевше, ніж справжні військові витрати, які вона несе в Україні.

Симбіоз двох авторитарних лідерів залишиться незмінним.

Вот так.

Існували певні повідомлення, зокрема в російських ЗМІ, про те, що Лукашенко нібито мав певні зв'язки з західними представниками. Чи маєте ви інформацію з цього приводу, і про що могли йти мова в цих контактах?

-- Я думаю, що це маячня. Лукашенко дуже часто видає бажане за справжнє, з ним ніхто не спілкується на високому рівні, тому що не сприймає. Але, може, йому наснилося, або приїхали якісь лобісти. Існує ж багато лобістських кампаній, в тому числі фінансованих Росією, задача яких - відмивати імідж диктаторів, потім їхати на Захід і казати: "Ну, не все так однозначно". І, можливо, якусь таку зустріч йому зорганізували, але ніхто з наших партнерів таких зустрічей не проводив з ним.

За допомогою західних країн у нас є комунікація в справі звільнення політичних в'язнів. Але ми бачимо, що Лукашенко боїться, не звільняє навіть тих, хто вмирає у в'язницях.

При цьому Лукашенко хотів би бути за столом переговорів по Україні. Він про це дуже часто каже. Це його ідея фікс. Він боїться, що коли Росія програє, коли буде якась зміна ситуації, то впаде його влада.

Лукашенко - це найслабша ланка путінської військової машини. Це багато хто не розуміє на Заході. Що коли впаде Лукашенко, це буде ударом по Путіну. І це може спровокувати і протести, і бунти, в тому числі в Росії. Це буде мати великий вплив.

Присутність на переговорах для нього означає не лише активну участь, а й здатність впливати на розвиток подій та забезпечити власну стійкість. Це важливо, незважаючи на те, як змінюватиметься обстановка.

Нав'язлива думка, породжена страхом, що він неодмінно повинен бути присутнім за якимось столом для обговорення.

Ідея, яка не залишає його думок, - це стати значущою особистістю. Він щиро переконаний, що є центром всесвіту, навколо якого обертаються всі інші.

Це справжня шизофренія, яка протягом трьох десятиліть лише поглиблюється. Він дійсно впевнений, що всі навколо стежать за ним, бояться його і заздрять, адже вважає себе надзвичайно вражаючим.

Ця особа належить до радянських часів. Вона не змогла адаптуватися до сучасного світу і продовжує використовувати старі підходи, але тепер з новими технологічними засобами. Для неї важливими залишаються статус та присутність, які відіграють значну роль у її житті.

У 2014 році, коли стартували Мінські переговори, Лукашенко відчував неймовірне задоволення від візитів Олланда і Меркель. Він досі з теплом згадує ті часи. Однак сьогодні він не має таких відчуттів, і це його непокоїть. До того ж, його вік також має значення. Я вважаю, що його падіння може статися швидко і несподівано.

І тут найважливіше -- нам треба бути підготовленими. Мати свої інституції, свої відносини з Україною та Заходом, щоб перейняти владу і не дати Росії зіграти свій сценарій.

-- Що має робити Захід у такій ситуації? Часто кажуть про те, що світ має бути готовий до розпаду Росії та продумувати сценарій, як це може виглядати. А як Захід має підготуватися до того, що режим Лукашенка може впасти?

Ми створили план дій на випадок екстреної ситуації. Які кроки вживають білоруси, які дії здійснює Захід, та які рішення приймає номенклатура. Ключовим моментом є забезпечення того, щоб, по-перше, не допустити повторення диктатури, а також запобігти російському реваншу.

Білоруське суспільство не сприймає Росію. Росія не змогла створити свою п’яту колону в цій країні. Насправді, Лукашенко є втіленням російської п’ятої колони в Білорусі. Тому для Заходу надзвичайно важливо підтримувати Білорусь у фокусі своїх інтересів.

Друге -- коли ми говоримо про мир в Україні, важливо казати, що російська військова присутність повинна бути елімінована не тільки в Україні, але також в Білорусі. Інакше це буде завжди загрозою для України і всієї Європи.

Третє -- важливо підтримувати демократичну альтернативу. Адже ті інститути Тихановської, які нам вдалося збудувати за ці роки -- це інституційна альтернатива, суб'єкт, який може претендувати на владу і має на це легітимність, право та авторитет.

Захід повинен буде вжити незвичайних заходів, щоб надати підтримку Білорусі в цей вирішальний час. Це включає в себе забезпечення транзиту та проведення реформ. Ситуація в Україні наочно демонструє, наскільки важлива допомога з боку Заходу.

І в найскладніші часи Білорусі нам також знадобиться допомога, щоб вирвати нашу країну з російського впливу та контролю.

Ви зазначили, що падіння Лукашенка може відбутися несподівано і стрімко. Які фактори можуть виступити каталізаторами цього процесу? Можливо, його вік або ж ставлення оточуючих?

Ми створили різноманітні варіанти плану, існує безліч можливих сценаріїв.

Ситуація є досить мінливою, а влада — нестійкою. Це нагадує вертикаль управління, яка, немов склеєна скотчем після 2020 року, все ще існує, але надзвичайно чутлива до будь-яких політичних трансформацій.

Наприклад, бунт, організований Євгеном Пригожиним — лідером ПВК "Вагнер", влітку 2023 року в Росії. У Білорусі це сприймали як повторення подій 2020 року. Відразу виникли запити та питання: "Що робити, коли наближаємося до президентського палацу?" Суспільство миттєво реагує та активізується, щойно з'являється можливість для змін.

На мою думку, існує ймовірність або внутрішніх трансформацій, або зміни влади. Також можливий економічний спад, адже економічна ситуація є досить нестабільною і цілком залежить від Росії. Уся влада Лукашенка тримається на фінансовій підтримці з боку Росії.

І в кінці кінців – це буде або тріумф України, або угоди щодо неї. Це обов'язково стане серйозним ударом. І на перше місце впаде не Путін, а Лукашенко.

В даний момент ми спостерігаємо ситуацію, схожу на незавершений розпад Радянського Союзу. Схоже, ми вступаємо у нову стадію цього процесу. На мою думку, Білорусь стане першим важливим кроком у цій черговій фазі розпаду.

Гадаю, що і помилки Лукашенка теж можуть відбутися, тому що він, як бачимо, неадекватно сприймає ситуацію і не має внутрішньої підтримки. Здоров'я -- це вже найменш передбачувано. Але такі диктатори також вмирають, хоча і мають гарну медицину.

Нині його стан виглядає вкрай незадовільним. Помічаємо, що він не дуже чітко висловлює свої думки. Отже, варто заздалегідь підготувати план дій на випадок фізичної втрати.

-- Мені траплялася інформація, що в нього діабет. Але це було на рівні повідомлень Telegram-каналів.

У авторитарних режимах ніколи не зізнаються, що лідер має проблеми зі здоров'ям. Вони ж вважаються "недоторканними". Навіть якщо Лукашенко виглядає не найкращим чином, пропаганда завжди знайде спосіб виправдати це – або через маніпуляції з фотографіями, або ж шляхом пояснень, чому його зовнішній вигляд може бути таким.

Ми не знаємо справжньої причини, але помічаємо, що його публічні виступи стали рідшими. Він зменшив обсяги своєї роботи. Відчувається, що енергії у нього вже не так багато.

У мене є ще одне питання щодо ситуації з політичними в’язнями та арештами. Ви зазначили, що в даний час цих випадків стало навіть більше, ніж раніше. Яка приблизна кількість осіб наразі перебуває за ґратами, і які кроки ви робите для їх визволення?

У 2020 році було проведено висадку на період від двох до п'яти років, і тепер вже значна кількість людей завершила цей термін.

Після 2021 року почали засуджувати людей на терміни 10, 15 або навіть 20 років. На сьогоднішній день ми маємо стабільну статистику — приблизно 1400 політичних в'язнів, але це лише ті, про кого відома інформація і чий статус дозволила оприлюднити родина. Я вважаю, що насправді їх може бути ще близько двох тисяч, а можливо, й більше — тих, про кого ми не маємо жодних відомостей.

Люди, які звільняються, діляться інформацією про те, що понад половина ув'язнених - це політичні в'язні, хоч їх офіційно такими не визнають, адже їхні родини боятися говорити. Умови утримання для тих, кого вважають політичними в'язнями, значно гірші, і багато з них піддаються катуванням. Вчора стало відомо про ще одну трагічну смерть політичного в'язня.

В минулому році пішов з життя Олесь Пушкін, один з найвідоміших білоруських митців, який також був політичним в'язнем. Це справді трагічна подія.

Ми знаємо, що Марія Колесникова, яка була одним з символів протестів 2020 року, зараз важить близько 40 кілограмів, має серйозні проблеми за здоров'ям та може просто не пережити листопад. Але Лукашенко все одно її не випускає. Настільки ця помста в ньому живе.

Сергій Тихановський вже 600 днів в режимі інкомунікадо. Світлана не знає, де він, чи живий. Жодної інформації. Ні листів, ні комунікації, ні адвокатів. Тому що всі адвокати, які боронили в'язнів, самі стали ув'язненими.

Це як сталінський терор. Ми раніше про це читали в книжках, а зараз це стало нашою реальністю. Мені здається, що в Білорусі репресії навіть гірші, ніж в Росії. І за кількістю, і за масштабністю, і за жорстокістю.

Тому ми часто вважаємо, що наразі не доцільно закликати людей до публічних протестів, оскільки це може призвести до збільшення кількості ув'язнених, яким необхідна підтримка. Крім того, надання допомоги в Білорусь зараз є досить складним завданням. Ми працюємо над розробкою безпечних форм опору.