"Занурилася в найглибшу безодню". Марина Круть щиро поділилася своїм досвідом боротьби з депресією та суїцидальними думками.
За словами Марини, після розставання з Іриною Цибух, замість того, щоб дати собі можливість відчути горе, співачка поринула в роботу — їздила на Донбас і за межі країни. В цей час вона повністю втратила "смак життя" і навіть не могла згадати, як пройшло літо.
"Я не могла зупинитися до серпня. Два місяці я тікала від цього. Втеча полягала в роботі, спілкуванні з друзями та знайомими. Мені було надзвичайно важко знайти час, щоб усвідомити цю втрату (загибель подруги -- nv.ua). Я боялася зіткнутися з правдою. Якщо б я це зробила, мені стало б зовсім нестерпно. Я розумію, що не зупинилася вчасно, і це була моя помилка," – поділилася вона.
Після певного часу Марина Круть вирушила до Канади з концертним туром. Напередодні одного з виступів у неї виникла панічна атака.
"Це абсолютно незвичайне відчуття на фізичному рівні. Я навіть не змогла пояснити це психіатру. Справді, іноді здається, що втрачаю розум... Перші тривожні сигнали депресії я відчула ще взимку 2024 року. Але тоді вирішила їх проігнорувати, і зрештою це мене наздогнало," – поділилася Марина.
У стані депресії артистка усвідомила, що їй почали з’являтись суїцидальні думки, і навіть розробила план, як завершити своє життя.
"Точно пригадую той момент. Я сиділа за кермом, зовсім одна в машині. На думку прийшла ідея виїхати на зустрічну смугу. Промайнула уява про це. Але, зрештою, я не наважилася на такий крок," – поділилася вона.
"В той день мені було "ніяк", нічого не відчувала. У мене були такі періоди, що хотілося полізти на рожен, щоб щось відчути. Сигарети, алкоголь, тільки щоб щось відчути. Психіка все блокувала. Я не памʼятаю цього літа. Не памʼятаю, що моїй шкірі було тепло", -- додала Круть.
Стан здоров'я дівчини почав погіршуватися ще на початку року через складнощі в її особистому житті, а втрата близької подруги стала фінальним ударом.
"З початку року в особистому житті відбувалися певні події. Розрив стосунків, які були дуже вартісні і цінні мені. Тоді помітила перші депресивні "дзвіночки". Загибель Ірини стала добиванням зверху, бо я ще не пережила ті події. Воно все накопичилось і, коли до мене прийшла думка вивернути кермо, кажу собі: "Йдемо до психіатра". До цього працювала лише з психотерапевтом", -- розповіла вона.
